Специфіка функціонування структур української греко-католицької та руської православної церков у східній Галичині в умовах радянської моделі державно-церковних відносин (1945–1965 рр.)

Лагодид, Микола Миколайович (2014) Специфіка функціонування структур української греко-католицької та руської православної церков у східній Галичині в умовах радянської моделі державно-церковних відносин (1945–1965 рр.). PhD thesis, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

[thumbnail of LagodychMM.pdf] PDF - Published Version
Download (1MB)

Анотація

За часів незалежності України постійно зростає інтерес
у суспільстві до релігійних питань та відбуваються значні релігійні трансформації. Так, зросла кількість зареєстрованих релігійних громад, заявили про себе й
активізували діяльність конфесії, які за часів радянської влади фактично були під забороною, відбулося переформатування традиційних для України церков, зокрема,
колись єдине в Україні Православ’я зараз поділене на три великі церкви, значно розширилася мережа громад протестантських церков тощо. Спостерігаємо також
вихід конфесій із «релігійного гетто», в яке свого часу загнала їх радянська влада, обмеживши їхню діяльність вузькою релігійною сферою. Зараз конфесії України
все більше увагу звертають на місіонерську, релігійно-просвітницьку, благодійну діяльність, яка була притаманна для них у «дорадянський» період. Найбільш інтенсивно релігійні трансформації в останні роки існування
Радянського Союзу та проголошенням незалежності України відбувалися на території Східній Галичини (Львівській, Івано-Франківській та більшій частині Тернопільської областей). З одного боку, в зазначений період спостерігався вихід із підпілля греко-католиків. 1 грудня 1989 р. відбувся візит Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова до Ватикану, після чого Рада у справах релігій надала українським греко-католикам рівні права з іншими релігійними організаціями. Греко-католики почали масово захоплювати православні храми, зокрема й ті, котрі після Львівського ліквідаційного Собору 1946 року офіційно належали Руській
православній церкві (РПЦ). Цей процес супроводжувався численними конфліктами на конфесійному грунті. Водночас на Галичині набула поширення ідеї автокефалії православної Церкви в Україні. Початок цьому руху поклав вихід із лона РПЦ Петропавлівської православної громади м. Львова (серпень 1989 р). Сьогодні ж Галичина, на відміну від інших регіонів України, відрізняється різноманіттям церков східного обряду. Домінуючою є Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Доволі сильні позиції у даному регіоні має УАПЦ. Впливовими
також є Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) та Українська православна церква (УПЦ), що фактично є філією РПЦ. Цей стан речей на Східній Галичині обумовлений значною мірою процесами у релігійній сфері, що відбувалися тут у післявоєнний час, зокрема, у період 1945 – 1965 рр. Саме тоді було юридично ліквідовано Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ), яка змушена була піти у підпілля, здійснювався інтенсивний процес оправославлення
колишніх греко-католицьких парафій, оформлення структур РПЦ, а також атеїзація населення регіону. Всі ці процеси здійснювалися під керівництвом органів радянської влади. Тому нинішнє різноманіття церков східного обряду на Галичині
фактично є наслідком радянської політики. І щоб аналізувати та прогнозувати релігійні процеси в цьому регіоні, необхідно з´ясувати специфіку функціонування труктур УГКЦ і РПЦ і звернутись до подій, які відбувалися тут у 1945-1965 рр.
Необхідність дослідження вказаної проблеми визначається ще й тим, що аналіз трансформації християнських конфесій в Східній Галичині в умовах тоталітарного режиму у вітчизняній і зарубіжній релігієзнавчій літературі стосувався переважно ліквідації УГКЦ. Натомість православні конфесії, які діяли в
регіоні, стан і тенденції їхнього розвитку, специфіка їхнього діалогу з радянською владою, котрі до нашого часу визначають орієнтири міжконфесійних та державноконфесійних відносин, залишилися поза увагою дослідників. В останні роки з’явилися праці, у яких розглядаються умови функціонування
церков в окремих регіонах за радянської доби. Однак до сьогодні не існує комплексного дослідження з історії Руської православної церкви в Східній Галичині у 1945-65 рр., реалізації місцевими органами влади державної релігійної
політики та реакції на її здійснення віруючих.
Вивчення історичного досвіду державно-церковних взаємин радянської доби на прикладі відносин місцевих органів влади з РПЦ та УГКЦ дає змогу проаналізувати особливості конфесійної політики влади та виокремити її помилки з
метою недопущення їх у майбутньому. Тривалий час державно-церковні взаємини місцевого рівня в СРСР були поза сферою наукових досліджень. Події початку XXІ ст., коли українців у черговий раз проекзаменували на міцність їхнього національного характеру та здатність державотворення, змушують нас оцінити правдивість і наукову достовірність історії Церкви в Галичині. Сучасні умови вже дозволяють відкрити її істинні сторінки, об’єктивно вивчити та явити їх
українському народові. Зважаючи на те, що одним із чинником, який формував історію України ХХ століття, є релігійно-конфесійна життєдіяльність, дослідження конфесійних
трансформацій у західних областях України досліджуваного періоду є важливим складником як цілісної історії України, так і історії релігій в Україні. З огляду на це, вивчення та аналіз діяльності РПЦ та УГКЦ у Східній Галичині в умовах радянської моделі державно-церковних відносин у 1945-1965 роках є актуальним.

Тип файлу: Дисертація (PhD)
Additional Information: Науковий керівник доктор історичних наук, професор Балух В.О.
Теми: За напрямами > Історія
Підрозділи: UNSPECIFIED
Розмістив/ла: бібліотека Алла Шевцова
Дата розміщення: 29 Тра 2022 17:52
Остання зміна: 29 Тра 2022 17:52
URI: https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8638

Actions (login required)

Переглянути елемент Переглянути елемент