Етнокультурні чинники професійного самовизначення особистості

Мотрук, Раїса Василівна (2013) Етнокультурні чинники професійного самовизначення особистості. PhD thesis, ДВНЗ «Прикарпатський Національний Університет".

[thumbnail of Мотрук_dis.pdf] PDF - Published Version
Download (3MB)

Анотація

На сучасному етапі розвитку українського суспільства першочерговим завданням є врегулювання соціокультурних
процесів та їх внеску в професійне самовизначення і життєздійснення особистості.
Проблему професійного самовизначення досліджували вітчизняні психологи Л. І. Божович, М. Р. Гінзбург, Є. І. Головаха, А. В. Мудрик, котрі вивчали професійне самовизначення у зв’язку з життєвими перспективами
особистості і плануванням майбутнього. Т. М. Афанасьєва, Д. І. Фельдштейн розглядали професійне самовизначення крізь призму соціального самовизначення. К. О. Абульханова-Славська, Є. О. Клімов, М. С. Пряжніков відзначали зв’язок професійного самовизначення із розвитком особистості в
онтогенезі. І. В. Дубровіна, І. Ю. Кулагіна, В. Н. Колоцький, О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська як новоутворення юнацького віку виділяють психологічну
готовність до життєвого самовизначення, а в його контексті і до вибору майбутньої професії. І. С. Кон характеризує юність як період «відкриття Я», формування Я-концепції у співвідношенні з довкіллям, що визначає перспективу подальшого життя. Низка науковців – Б. Г. Ананьєв,
Л. І. Божович, О. Ф. Бондаренко, М. В. Єрмолаєва, З. С. Карпенко, Г. К. Радчук, С. Л. Рубінштейн, Т. М. Титаренко, Н. Ф. Шевченко та ін. – розглядають професійне самовизначення у контексті розгортання суб’єктності, що передбачає формування ціннісно-смислової сфери
майбутнього фахівця. На думку М. Р. Гінзбурга, самовизначення, як особистісне, так і професійне, суттєвим чином детерміновано потребами суспільства, але також зумовлено внутрішньою логікою психічного розвитку особи і
пов’язано з потребою в самореалізації, яка загострюється в юнацький період.
За висновком О. М. Коропецької, центральним моментом професійного самовизначення є усвідомлення людиною своїх особистісних особливостей та можливостей, а також орієнтація в соціально-економічних умовах, в яких здійснюється свідомий вибір професії.
За Н. В. Самоукіною, професійне самовизначення спонукається
прагненням до гармонійного розкриття й утвердження свого природного творчого потенціалу через самоаналіз, самопізнання і самооцінку власних здібностей і ціннісних орієнтацій, рефлексію того, наскільки власні
індивідуальні особливості відповідають вимогам професії.
Зарубіжні дослідники виокремлювали психодинамічні детермінанти професійного самовизначення: за З. Фройдом, – це підсвідома структура основних потреб, сублімація; за К. Хорні, – вплив соціально-культурних традицій; за А. Адлером, – почуття неповноцінності та прагнення до переваги; за У. Мозером, – це незадоволені дитячі потреби та формування
так званих оперотропізмів, кожен з яких може бути основою формування певного типу професійного розвитку.
Е. Гінзберг і Д. С’юпер підкреслюють еволюційно-феноменологічний чинник професійного самовизначення як результату становлення Я-концепції. Соціокультурні детермінанти професійного самовизначення
розкривають теорії Е. Роу (роль батьківських настанов) і Е. Берна (вплив життєвого сценарію). Типологічна теорія Дж. Холланда встановлює зв’язок між особистістю та екологією.
Незважаючи на велику кількість теорій, підходів, концепцій та емпіричних досліджень, недостатньо вивченими все ж залишаються етнокультурні детермінанти професійного самовизначення особистості.
В етносоціології (дотичній у методологічному розумінні до психології) сьогодні чітко виокремлено два основні теоретичні напрямки дослідження етносу – примордіалізм та конструктивізм. Етнічна ідентичність трактується примордіалістами як така, що відповідає основним потребам людини. У межах цього напрямку виникає еволюційно-історичний підхід до трактування етнічної ідентичності (Е. Д. Сміт, Ю. В. Бромлей). Для конструктивізму вирішальне значення для визначення етнічної ідентичності мають уявлення (міфи, ідеї). Дж. Мадзині, Л. М. Дробижева до детермінантів
формування ідентичності відносять релігію, національний характер, етнічну свідомість і самосвідомість, етнічні стереотипи. Автор теорії етногенезу Л. М. Гумільов розглядає етнос як «замкнену систему дискретного типу,
корпускулярну систему», структурну складність якої забезпечує стійкість етносу. Остання полягає в ієрархії окремих таксономічних одиниць – консорцій (груп людей, об’єднаних однією історичною долею) і конвенцій
(груп людей з подібним побутом і сімейними зв’язками).
З цього огляду випливає, що етнокультурним чинникам професійного самовизначення в контексті вікової та педагогічної психології нині приділяється недостатньо уваги, тоді як наявна освітня ситуація в Україні,
неоднозначність і непослідовність гуманітарної політики держави вимагають її гнучкої корекції з огляду на провідні тенденції Доби Постмодерну: глобалізацію, плюралізм думок, мультикультуральність, соціальну мобільність тощо. Значний крок у цьому напрямі зробив кримський дослідник Є. В. Чорний, який обґрунтував та емпірично перевірив концепцію
полікультурної освіти. В центрі уваги низки українських психологів (І. Д. Пасічник, Р. В. Каламаж, О. В. Матласевич, С. Д. Литвин-Кіндратюк, Н. М. Савелюк, О. В. Хрущ та ін.) перебувають питання спадкоємності етнокультурних диспозицій та освітньої політики на історичних українських
теренах в їх поєднанні з сучасними детермінантами професійного вибору і професійної самореалізації. Проте актуальність означеної проблеми цим не вичерпується, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження
«Етнокультурні чинники професійного самовизначення особистості».

Тип файлу: Дисертація (PhD)
Additional Information: Науковий керівник Карпенко Зіновія Степанівна доктор психологічних наук, професор
Теми: За напрямами > Психологія
Підрозділи: UNSPECIFIED
Розмістив/ла: бібліотека Алла Шевцова
Дата розміщення: 25 Січ 2022 17:57
Остання зміна: 25 Січ 2022 17:57
URI: https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8598

Actions (login required)

Переглянути елемент Переглянути елемент