Кицак, Богдан Вікторович (2018) Медичне забезпечення населення у рахскомісаріаті "Україна" в 1941–1944 рр. PhD thesis, Житомирський державний університет імені Івана Франка Національний університет «Острозька академія».
![[thumbnail of kuc.pdf]](https://eprints.oa.edu.ua/style/images/fileicons/application_pdf.png) |
PDF
- Published Version
Download (2MB) |
Анотація
Наукова новизна дослідження результатів полягає в постановці та комплексній розробці актуальної проблеми, яка донині не отримала належного висвітлення в історичній науці. Зокрема:
- відтворено процес евакуації медичної галузі УРСР;
- обґрунтовано тезу про негативний вплив проведеної евакуації майна та кадрів системи охорони здоров’я УРСР на медичне обслуговування місцевого населення окупованої території в перші місяці нацистської окупації;
- спростовано на науковому рівні твердження радянської історичної науки про відсутність налагодженого медичного забезпечення населення в роки окупації УРСР;
- проведено комплексне історичне дослідження нацистської окупаційної політики в сфері медичного обслуговування населення на території РКУ в 1941–1944 рр.;
- розглянуто систему управління охороною здоров’я на території РКУ; - охарактеризовано специфіку нацистської окупаційної політики щодо питань медичного обслуговування місцевого населення та сформульовано і доведено тезу, що нацисти прагнули підтримувати мінімальний рівень здоров’я
3 серед населення та тримати під контролем санітарно-епідеміологічну ситуацію в окупаційній зоні;
- показано діяльність відділів охорони здоров’я з відновлення мережі медичних установ; - висвітлено функціонування гуманітарних організацій щодо медичного
забезпечення соціально незахищених категорій населення;
- розглянуто санітарно-епідеміологічну ситуацію на території РКУ та заходи німецької окупаційної влади щодо її нормалізації. На початку німецько-радянської війни влітку 1941 р. на території Української РСР розпочалася евакуація медико-санітарної мережі республіки у глиб території СРСР. Загалом процес перебазування варто характеризувати як
неповний та до певної міри непідготовлений, оскільки акцент в евакуації робився передусім на військово-промисловий комплекс. Це, у свою чергу, призвело до великих втрат у медичній галузі Української РСР. Вивезенню підлягали вищі медичні навчальні заклади, цінне майно лікарень, поліклінік,
клінік, аптек, медикаменти, реактиви та вакцини. Через організаційні труднощі не була евакуйована значна кількість установ, інституцій та медичних кадрів системи охорони здоров’я. З боку радянського керівництва це було серйозним
упущенням. Однак заради справедливості твердження зазначимо, що оцінювати евакуацію варто і з позиції місцевого населення, що залишилось під нацистською окупацією. Загалом неефективна евакуація мала до певної міри позитивне значення, адже значна кількість майна та кадрів медичної галузі залишились на теренах України і працювала на користь мешканців РКУ. Це дало змогу відновленим медичним установам активно розпочати свою роботу з налагодження діяльності та не допустити кризової ситуації в охороні здоров’я на початку окупації. Діяльність нацистів та української допоміжної адміністрації у сфері медичного забезпечення населення на початку окупації відбувалась у декількох площинах. У центрі уваги було поставлено відкриття медичних установ (лікарень, поліклінік, амбулаторій, аптек, санітарно-епідемічних станцій та ін.). Нацистська адміністрація провела інвентаризацію всього майна медичної мережі на території РКУ, щоб осмислити реальний стан речей у даній сфері.
Варто зазначити, що відкриття великої кількості медичних установ відбувалось без відповідного матеріально-технічного оснащення (медикаменти, перев’язувальні матеріали, інструментарій, паливо, транспортні засоби), що
вплинуло безпосередньо на якість медичних послуг та оперативність надання невідкладної допомоги. Особлива увага приділялась обліку медичних кадрів вищої та середньої ланки. Лікарів із великим професійним стажем німці
використовували у власних медичних установах. Частину медичних працівників відправлено нацистами до Райху на обслуговування остарбайтерів. Зважаючи на військовий час та другорядність для нацистів медичного обслуговування мешканців РКУ, у роки окупації гостро постало питання
фінансування медичних установ. На початку окупації всі медичні установи знаходились на балансі міських та сільських управ. У середині 1942 р. німецьке керівництво перевело майже всі лікувальні установи на госпрозрахунок, для цього попередньо ввівши плату за отримання медичних послуг. Зважаючи на це, значна кількість мешканців РКУ не мала змоги отримати якісну медичну допомогу. Важливим для функціонування медичної галузі є наявність медикаментів. У
роки нацистської окупації питання ліків залишалось надзвичайно гострим. Забезпечення медикаментами медичних установ та аптек, де населення могло за рецептами купувати необхідні ліки, спочатку вирішувалось за рахунок закриття
та перерозподілу майна приватних аптечних установ, котрі належали євреям. У роки німецько-радянської війни на територіях, що сформували райхскомісаріат «Україна», нагальним стало питання забезпечення системи
медичного обслуговування місцевого населення фаховими медичними працівниками. Щоб вирішити проблему нестачі медичних кадрів, німецька влада відновила навчання у трьох вищих медичних навчальних закладах (Вінниця, Київ та Дніпропетровськ). Додатково нацистська влада за допомогою
місцевої допоміжної адміністрації відкривала медичні технікуми, школи та запроваджувала короткострокові фахові курси, що мало сприяти поповненню лав середнього медичного персоналу. Окупаційна адміністрація розглядала
питання підготовки медичних працівників не в інтересах місцевого населення, а виключно в плані завдань, котрі постали перед нею. Ситуація на території райхскомісаріату «Україна» розглядалась німцями лише з точки зору вдалої
реалізації власних військових та економічних планів.
Враховуючи зацікавленість нацистів у тому, щоб не допустити виникнення та поширення епідемій серед населення та розквартированих частин Вермахту, окупаційна влада вдавалась до реалізації цілого ряду запобіжних заходів.
Власне, цим прагматичним підходом і пояснюється політика нацистів щодо стабілізації санітарно-епідеміологічної ситуації. У роки тимчасового перебування нацистської влади на територіях, що сформували РКУ, значна увага приділялась санітарній обробці полонених червоноармійців, яких частково звільняли з таборів та які несли основну загрозу із поширення інфекційних хвороб, що їх отримували в бараках. Однією із інфекційних хвороб, яка виникала частіше порівняно з доокупаційним періодом, був висипний тиф. Для інфекційних хворих німці запровадили безкоштовне лікування, дезінфекцію речей та санітарну обробку помешкань. У роки окупації сильно загострилась порівняно з довоєнними роками венерологічна ситуація. Частково це пояснюється невпорядкованістю статевих
стосунків солдат Вермахту та місцевими жінками, котрі почали
використовувати фактор присутності нацистів як своєрідну стратегію виживання в складних умовах окупації. Додатковими чинниками, які суттєво впливали на динаміку росту венерологічної ситуації на території райхскомісаріату «Україна», стали хаотичне та непідконтрольне
розповсюдження проституції, сексуальне насилля з боку німецьких солдат та представників нацистської адміністрації над жінками. Зважаючи на існуючі проблеми у функціонуванні медичних установ у роки окупації, на території райхскомісаріату розгорнули активну діяльність
гуманітарні організації (комітети самодопомоги, Український Червоний Хрест та благодійні інституції). Ця допоміжна ланка в роки німецько-радянської війни почала відігравала вагому роль в опіці над соціально вразливими категоріями
населення. Одним із видів роботи, який взяли на себе організації, виявилося медичне обслуговування соціально незахищених (інвалідів, пенсіонерів, дітей, сиріт, малозабезпечених та військовополонених). Важливими результатами роботи стало зменшення смертності серед військовополонених – як наслідок ситуаційної співпраці гуманітарних організацій та керівництва нацистських
таборів. Під час німецько-радянської війни та тимчасового перебування нацистів на територіях, що сформували райхскомісаріат «Україна», великих збитків було
завдано медико-санітарній мережі. Високі показники руйнувань навчальних медичних установ, аптечної мережі, санітарно-гігієнічних закладів, водогонів додатково вплинули на загальне погіршення стану здоров’я мешканців
республіки особливо в складний період відновлення системи охорони здоров’я УРСР в післявоєнні роки.
| Тип файлу: | Дисертація (PhD) |
|---|---|
| Additional Information: | Науковий керівник Стельникович Сергій Володимирович доктор історичних наук, доцент |
| Теми: | За напрямами > Історія |
| Підрозділи: | UNSPECIFIED |
| Розмістив/ла: | бібліотека Алла Шевцова |
| Дата розміщення: | 03 Жов 2022 07:39 |
| Остання зміна: | 03 Жов 2022 07:39 |
| URI: | https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8726 |
Actions (login required)
 |
Переглянути елемент |