Психологія емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості

Карпенко, Євген Володимирович (2020) Психологія емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості. Other thesis, ДВНЗ «Прикарпатський Національний Університет" ім. Василя Стефаника.

PDF - Published Version Download (4MB)

Анотація

Розвиток сучасної психологічної думки
відбувається під впливом метамодерністських методологічних засад, що відображають канони постнекласичної раціональності, в контексті якої переосмислюються способи експлікації й оптимізації процесу життєздійснення особистості. Це актуалізує проблему застосування у царині
вікової та педагогічної психології змішаних методів, здатних довільно змінювати оптику прикладних досліджень складно організованих відкритих систем з такими їх характеристиками, як спонтанність і координація, нерівномірність, незавершеність і транзитивність розвитку, саморегуляція й
автопоезис, віртуальність і дигітальність, інтерактивність і ціннісність, поєднання феноменології з екзистенцією та цілісності з диференціацією функцій тощо (С. Абрамсон, Р. ван ден Аккер, Т. Вермюлен, М. Гусельцева,
М. Епштейн, Т. Марценківська, Е. Моден, Н. Сміт, В. Стьопін, Ю. Турушева та ін.). У контексті новітніх методологічних, епістемологічних і світоглядних зрушень в Україні загострюється інтерес до таких категорій психологічної
герменевтики і психолінгвістики, як розуміння, інтерпретація, тлумачення, наратив і ментатив, текст, дискурс, конструювання, смисл тощо (Л. Заграй,
К. Вілбер, Л. Засєкіна, Л. Калмикова, З. Карпенко, В. Климчук, О. Кочубейник, М. Орап, Н. Савелюк, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.), через призму яких вивчаються традиційні для психології проблеми соціалізації індивіда, актуалізації й розвитку особистісного потенціалу, психокорекції
відхилень. У світлі ідей пост- і метамодернізму та соціального контрукціонізму особистість перестає сприйматися як стійка у часі та прогнозована у поведінковому вияві структура. Натомість вона розглядається як процесуальне, полімотивоване, біо-, психо- й культурально зумовлене,
дискурсивно залежне та водночас і самодетерміноване утворення. Такий погляд актуалізує дослідження взаємозв’язку інтра- та екстрапсихічних чинників конструювання людиною власного життєвого шляху. У зв’язку з цим гостро постають питання способів і механізмів забезпечення контакту
особи з собою та із зовнішнім середовищем, наслідків дії цих механізмів, а відтак і чинників конструювання відповідних модусів персонального життєздійснення (О. Асмолов, Г. Балл, Г. Гандзілевська, Р. Інглхарт, С. Кузікова, С. Максименко, Л. Міщиха, М. Савчин, Р. Семюелс, Л. Сохань,
В. Татенко, Т. Титаренко, С. Яланська, В. Ямницький та ін.).
Вирішення цих питань неможливе без ретельного дослідження
афективно-когнітивної сфери, яка забезпечує ціннісно-цільове
трансцендування й експресивно-комунікативне функціонування особистості, адже «розумні емоції» (термін Е. Носенко) сприяють не тільки осмисленню і присвоєнню наявних соціокультурних цінностей, а й осягненню глибинних
інтенцій індивіда та розгортанню його суб’єктного потенціалу в просторі інтерперсональної взаємодії. Фактором, який уможливлює розуміння, інтерпретацію, саморегуляцію і спрямування емоцій у просторі між- та
внутрішньоособистісної взаємодії, є емоційний інтелект.
До виокремлення емоційного інтелекту як особливого виду інтелекту привело поглиблення студій розумових здібностей, спрямованих на успішну адаптацію особистості в процесі розв’язання проблем і нових життєвих завдань (Г. Айзенк, Д. Векслер, Дж. Гілфорд, Т. Доцевич, Е. Івашкевич,
Р. Каламаж, Р. Кеттелл, І. Пасічник, Ж. Піаже, М. Смульсон, Ч. Спірмен, Р. Стернберг, Л. Терстоун, Р. Торндайк, М. Холодна та ін.). Сильним імпульсом до висунення першої теорії емоційного інтелекту Дж. Мейєра і П. Селовея слугувала концепція множинного інтелекту Г. Гарднера. Фундатори теорії емоційного інтелекту як окремої здібності
запропонували чотирикомпонентну структуру цього конструкту: розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, їх оцінка і вираження, використання емоцій та управління ними. К. Петрідес і Е. Фернхем висунули диспозиційну
теорію емоційного інтелекту, в складі якої виокремили адаптивність, асертивність, емоційну експресивність, оптимізм, самоконтроль та ін. риси
особистості. Д. Гоулман об’єднав обидва підходи до вивчення емоційного інтелекту, вказавши на такі його складники, як самосвідомість, самоконтроль, соціальну чутливість, управління взаєминами. Паралельно розвивалися суміжні
з емоційним інтелектом концепти емоційної компетентності К. Саарні, емоційної грамотності К. Штайнера, емоційної креативності Дж. Еверілл. На сьогодні сформувалися основні теоретичні моделі емоційного інтелекту: модель здібностей, диспозиційна модель (модель особистісних рис) і змішана
модель. Сучасні зарубіжні дослідження емоційного інтелекту спрямовані на уточнення і конкретизацію трьох його засадничих моделей у різних царинах психологічної науки і практики, насамперед організаційної психології та
психології лідерства, вікової та педагогічної психології, клінічної психології та психотерапії.
В Україні та країнах пострадянського простору дослідники тяжіють до змішаних (інтегративних) моделей емоційного інтелекту (В. Зарицька, О. Лящ, А. Четверик-Бурчак), часто вказуючи на його ієрархічну побудову (І. Андреєва, Е. Носенко і Н. Коврига, М. Шпак). Автор відомого
опитувальника емоційного інтелекту Д. Люсін обстоює модель здібностей. Вікові та психолого-педагогічні аспекти емоційного інтелекту вивчали О. Амплеєва, Т. Березовська, Ю. Бреус, Л. Вахрушева, Г. Геранюшкіна,
Ю. Давидова, О. Джеджера, С. Дерев’янко, Н. Жигайло, М. Журавльова, Є. Іванова, Я. Куценко, М. Манойлова, І. Мещерякова, О. Милославська, М. Нгуен, І. Опанасюк, Т. Солодкова, М. Шпак та ін. Проблеми, дотичні до
психології емоційного інтелекту, досліджували І. Аршава, Л. Журавльова, В. Потапова, О. Саннікова, О. Чебикін та ін. Водночас недостатньо вивченим залишається ціннісно-цільовий потенціал емоційного інтелекту, зокрема в контексті розгортання аксіопсихологічних студій в Україні (І. Галян,
З. Карпенко, О. Климишин, Г. Радчук, В. Рибалка, А. А. Фурман). Бракує також оригінальних концепцій емоційного інтелекту, виконаних на засадах метамодернізму, соціального конструкціонізму, психотехнічного підходу, релевантних сучасним гуманітарним викликам і запитам
психологічної практики. З огляду на вказані обставини тема дисертаційного дослідження «Психологія емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості» є актуальною і перспективною.

Тип файлу:	Дисертація (Other)
Additional Information:	Науковий консультант: Заграй Лариса Дмитрівна, доктор психологічних наук, професор
Теми:	За напрямами > Психологія Дисертації
Підрозділи:	UNSPECIFIED
Розмістив/ла:	бібліотека Алла Шевцова
Дата розміщення:	12 Чер 2024 12:41
Остання зміна:	12 Чер 2024 12:41
URI:	https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8752

Actions (login required)

Переглянути елемент