Психологія розвитку педагогічних здібностей у контексті культурно-історичної парадигми українських вищих навчальних закладів XVI-XVIII століття

Матласевич, Оксана Володимирівна (2020) Психологія розвитку педагогічних здібностей у контексті культурно-історичної парадигми українських вищих навчальних закладів XVI-XVIII століття. Doctoral thesis, Національний університет "Острозька академія".

PDF - Published Version Download (5MB)

Анотація

В останні роки спостерігаємо неабияке прискорення змін у системі освіти; зростає варіативність змісту, форм,
методів, які використовують у різних ланках освіти; учителі та викладачі починають викладати у все більш полікультурних групах; їм необхідно враховувати умови цифрової культури та ефективно використовувати сучасні комунікаційні технології; відбуваються серйозні трансформації у сфері духовного
життя тощо. Педагоги сьогодні відходять від ролі єдиного наставника і джерела знань та мають виконувати функції коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в
індивідуальній освітній траєкторії учасника освітнього процесу (Концепція нової української школи). Усе це вносить корективи у розуміння педагогічної діяльності
та педагогічних здібностей і вимагає від педагогів відкритості до постійного професійного зростання та лідерства, моделювання навчання упродовж життя.
У зв’язку з цим, розвиток педагогічних здібностей, як сукупності стійких властивостей особистості, необхідних для успішного виконання педагогічної діяльності, є одним із найбільш пріоритетних завдань сучасної педагогічної
психології. Педагогічні здібності неодноразово були предметом вивчення сучасних вітчизняних учених (Г. Балла, О.Волобуєвої, М.Заброцького, А. Коваленко,
С.Максименка, О. Мамічевої, Т. Матвійчук, В.Моляко, О.Музики, Н.Никончук, Р.Павелківа, І. Пасічника, Ю. Плиски, Г.Радчук, М.Савчина, О. Сафіна, І. Табачек,
М.Томчук, З.Шишкіної, Т.Щербан, С.Яланської та ін.). Так, О. Мамічева, Т. Матвійчук та О. Сафін вивчали розвиток педагогічних здібностей викладача вишу; М. Васильєва-Халатникова досліджувала комунікативні, організаційні та
сугестивні здібності викладача; З. Шишкіна аналізувала педагогічні здібності вчителя початкової школи; О. Березюк – роль рефлексивної складової в дидактичних здібностях учителів початкової школи; О. Беляєва Н.Вітюк,
М. Кулеша-Любінець, А. Коваленко, О. Ставицька, В. Теслюк, Т. Щербан та ін. – звертали увагу на комунікативну складову в структурі педагогічних здібностей, міжособистісну взаємодію педагогів з учнями; О. Волобуєва, І. Пасічник,
М.Томчук та ін. вивчали вплив предметної специфіки й спрямованості на педагогічні здібності.
Увага дослідників до системних, цілісних особливостей особистості відображена в концепціях становлення молодого педагога (О. Вознюк, С.Максименко, Р.Павелків, Г.Радчук, М.Савчин, Т. Щербан та ін.), у концепції
розвитку особистісної педагогічної культури вчителя (Ю. Плиска), у концепції прийняття педагогічних рішень (В. Чернобровкін). Розвиток теорії і практики педагогічних здібностей представлено у працях М.Аминова, Л.Виготського, Г.Костюка, В.Крутецького, Н.Кузьміної, М.Левитова,
О.Леонтьєва, А.Маркової, Л.Мітіної та ін.
У сучасній зарубіжній психології вивчення педагогічних здібностей включено в контекст дослідження факторів ефективності та особистісних характеристик ефективного вчителя (P.Ryans, R. Henson, G. Ghaith, K. Shaaban),
професійного розвитку (D. Michele, M. Crockett, P. Knight, M. Clement, R.Vandenberghe), педагогічної компетентності та чутливості (C. Klaassen), професійного зростання вчителів (D.Lawton). Водночас, попри широку представленість психологічних досліджень педагогічних здібностей, узагальнена теорія їх розвитку, яка відповідала б
сучасним вимогам та реаліям, на сьогодні не створена. Вивчення цього феномену ускладнюється відсутністю достатньо чіткої диференціації педагогічних здібностей від інших суміжних понять (педагогічної компетентності, ефективності
педагогічної діяльності, професійно-важливих якостей педагога), відсутністю системного бачення щодо структури, механізмів формування, психологічних засобів комплексної діагностики педагогічних здібностей. Не до кінця з’ясованими
залишаються теоретико-методологічні та емпірико-практичні питання щодо ролі духовно-моральних якостей особистості у розвитку педагогічних здібностей.
На нашу думку, важливою умовою розв’язання багатьох проблем сучасної психологічної науки є осмислення наукової спадщини попередніх поколінь, її ретроспективна рефлексія. Багато сучасних авторитетних учених (В. Андрущенко,
І. Бех, М. Євтух, В.Жуковський, І. Зязюн, В. Кремень, С.Максименко, І. Пасічник, М.Савчин, О. Сухомлинська, М. Фіцула, М. Чепіль та ін.) підкреслюють важливість
поєднання реформотворчих процесів із загально цивілізаційними та національними освітніми традиціями, духовним становленням особистості.
Актуальним у цьому аспекті стає відтворення досвіду минулих поколінь, зокрема їх успішних прецедентів, одним із яких вважаємо діяльність українських вищих навчальних закладів XVI–XVIII століття – Острозької та КиєвоМогилянської академій – в органічному поєднанні з найновішими досягненнями сучасної психологічної науки і соціальної практики. Недостатнє теоретичне та емпіричне вивчення окресленої проблеми свідчить про актуальність та практичну потребу в її системному дослідженні, що зумовило
вибір теми дисертаційної роботи – «Психологія розвитку педагогічних здібностей у контексті культурно-історичної парадигми українських вищих навчальних закладів XVI – XVIII століття».

Тип файлу:	Дисертація (Doctoral)
Additional Information:	Науковий консультант: Пасічник Ігор Демидович, доктор психологічних наук, професор
Теми:	За напрямами > Психологія Дисертації
Підрозділи:	UNSPECIFIED
Розмістив/ла:	бібліотека Алла Шевцова
Дата розміщення:	12 Чер 2024 08:59
Остання зміна:	12 Чер 2024 08:59
URI:	https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8765

Actions (login required)

Переглянути елемент