Digital Repository of Ostroh Academy

«Темпоральність свідомості» та «свідомість темпоральності» (Бергсон versus Гуссерль) («Temporality of consciousness» and «consciousness of temporality» (Bergson versus Husserl).

Іванюк, І. І. (І. Ivanyuk) (2019) «Темпоральність свідомості» та «свідомість темпоральності» (Бергсон versus Гуссерль) («Temporality of consciousness» and «consciousness of temporality» (Bergson versus Husserl). Мультиверсум. Філософський альманах (3–4). pp. 132-144. ISSN 2078-8142

[img] PDF - Published Version
Download (451kB)


У статті здійснено аналіз історико-філософського шляху двох основних методологій дослідження темпоральності до появи фундаментальної онтології М. Гайдеггера, що названо «темпоральність свідомості» та «свідомість темпоральності». Підґрунтя «темпоральності свідомості» сягає психологізму неоплатоніків, згодом, через новочасний емпіризм, – аж «творчої еволюції» А. Бергсона. «Свідомість темпоральності» базується на концепті «тепер», що глибоко аналізував Аристотель, згодом Августин. Дана методологія утвердилась згодом в якості новочасного трансцендентального суб’єкта, а згодом проявилася у феноменології Гуссерля. Основні контраверсії цих підходів полягають у можливості об’єктивації часового досвіду. Перша методологія бере в лапки «Більше-не» і «Ще-не» часовості, а друга – точку «тепер». Проаналізувавши підґрунтя кожної з них, ми вийшли на темпоральні концепти двох визначних мислителів ХІХ–ХХ ст. – А. Бергсона та Е. Гуссерля. Порівняння їх контраверсійних точок зору подано у висновку. (This article traces the historical and philosophical path of two major methodologies for the study of temporality to the emergence of the fundamental ontology of M. Heidegger, which was called «temporality of consciousness» and «consciousness of temporality.» The roots of the «temporality of consciousness» are traced back to the psychologism of the Neo-Platonists, and later to the philosophers of modern empiricists and to Bergson's “creative intuition” where the body is considered inseparably linked to consciousness. We base the methodology of «consciousness of temporality» in the concept of «now», the analyst of which was still in Aristotle, later Augustine, and established itself in the Modern transcendental Subject, and then manifested in the phenomenology of Husserl where the body and physicality are somewhat offset since the magnifying glass is completely different phenomena. The main controversy of thinkers is seen in the possibility of objectifying temporal experience. Bergson essentially avoids the possibility of evaluating time as objective and homogeneous, believing that in this way we «mortify» his nature by imposing a subjective, living duration, a methodology of dead matter. According to Bergson, the impossibility of duration to be homogeneous is a striking feature that distinguishes it from space. Husserl analyzed time (just like space) forms (pure forms of contemplation), considers the homogeneity of time as a necessary condition for its objectivity, because homogeneity eliminates change. So, the phenomenological path is the path where now, relatively speaking, it takes in quotes More-not and Not- et-temporal duration, and «temporality of consciousness» takes in quotes the point «now» as a conditional place of actualization of past and future. )

Item Type: Article
Corporate Creators: Національний університет "Острозька академія" (The National University of Ostroh Academy)
Uncontrolled Keywords: темпоральність, свідомість, психологізм, феноменологія, «тепер». (temporality, consciousness, psychology, phenomenology, «now»)
Subjects: by fields of science > Philosophy
Навчальні матеріали та презентації
Divisions: The College of Humanities > The Department of Cultural Studies and Philosophy
Depositing User: заввідділу Наталя Денисенко
Date Deposited: 12 Dec 2019 15:48
Last Modified: 12 Dec 2019 15:48

Actions (login required)

View Item View Item