Позиція європейських країн Західного Середземномор’я щодо статусу Західної Сахари (The position of the European countries of the western Mediterranean regarding the status Western Sahara)

Кулаковський, П. М. (P. Kulakovskyi) (2023) Позиція європейських країн Західного Середземномор’я щодо статусу Західної Сахари (The position of the European countries of the western Mediterranean regarding the status Western Sahara). Філософія та політологія в контексті сучасної культури, т. 15 (№ 1). pp. 138-148.

PDF - Published Version Download (1MB)

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу позицій європейських держав Західного Середземноморʼя (Іспанія, Франція, Італія, Португалія) щодо статусу Західної Сахари. Найбільший вплив на формування ставлення згаданих країн до проблеми території сахарців здійснює угода про асоціацію Королівства Марокко та ЄС 2000р. Марокко доклало й докладає максимум зусиль, щоб використовувати економічні важелі впливу на відношення ЄС й звести питання статусу Західної Сахари до сфери внутрішньої політики. Саме як продовження цієї політики Рабат у 2007р. оголосив про розробку проєкту надання регіону статусу автономії. На сьогодні всі чотири держави західного флангу ЄС підтримують цей план Марокко і, як наслідок, їх відмінні на початку окупації Західної Сахари позиції на сьогодні істотно зблизилися. Найбільш промарокканською була й залишається політика Франції. Для Парижа Рабат є стратегічним партнером в регіоні Магрибу, незважаючи на підтримку тісних економічних стосунків з Алжиром. Вагомим чинником впливу на подібну політику Франції є найбільша в Європі марокканська громада в країні. Зовнішня політика Іспанії щодо території сахарців суттєво корегувалася під впливом становища її африканських ексклавів Сеути та Мелільї, а також регульованих Рабатом міграційних потоків із Африки до ЄС. Наслідком останніх є найбільш численна іммігрантська община вихідців з Марокко в Королівстві. Португалія намагається балансувати між рішеннями Генеральної Асамблеї ООН, ухваленими в 1979 і 1980 рр. за ініціативою Алжиру, про Західну Сахару як окуповану територію, та економічними і торговими договорами ЄС з Марокко, які поширюються на територію сахарців. Італія, хоч і підтримала план Рабата стосовно автономії Західної Сахари, але проводить свою політику щодо Марокко в цьому аспекті, враховуючи торгові відносини з Алжиром – регіональним суперником північно-африканського королівства. Несподіване для ЄС (і навіть для Марокко) визнання адміністрацією Д.Трампа в 2020 р. суверенітету Рабата над Західною Сахарою не змінило позицій перелічених країн Західного Середземноморʼя щодо окупованої території. Гуманітарна політика Франції, Іспанії, Італії та Португалії залишається в основному сприятливою для сахарців, але й у ній спостерігаються певні колізії, спровоковані необхідністю підтримки стабільних економічних і торгових відносин з Марокко.
(The article is devoted to a comparative analysis of the positions of European Western Mediterranean states (Spain, France, Italy, and Portugal) regarding the status of the Western Sahara. The greatest influence on the formation of the attitude to the problem of the Saharawi territory has the agreement on the association of the Kingdom of Morocco and the EU in 2000. Morocco makes every effort to use economic leverage on the attitude of the EU and reduce the issue of the status of Western Sahara to the sphere of domestic policy. It was as a continuation of this Rabat’s policy that in 2007, the project of granting the region the status of autonomy appeared. Today all four states of the western flank of the EU support this plan of Morocco and, as a result, at the beginning of the occupation of Western Sahara, their distinctive positions became significantly closer. France’s policy was and remains the most pro-Moroccan. For Paris, Rabat is a strategic partner in the Maghreb region, despite maintaining close economic relations with Algeria. An important factor influencing a similar policy in France is the largest in Europe Moroccan community in the country. Spain’s foreign policy regarding the territory of the Sahrawis is significantly adjusted under the influence of the position of its African exclaves Ceuta and Melilla, as well as Rabat-regulated migration flows from Africa to the EU. As a result of the latter, the most numerous immigrant community from Morocco in the Kingdom. Portugal tries to balance between solutions of the UN General Assembly, adopted in 1979 and 1980 on the initiative Algeria, about Western Sahara as an occupied territory, EU economic and trade agreements with Morocco that apply to the territory of the Saharans. Italy, although it supported Rabat’s plan regarding the autonomy of the West Sahara, pursues its policy towards Morocco in this aspect, given the trade relations with Algeria, which is a regional rival of this North African kingdom. Unexpected for the EU (and even for Morocco) recognition by the D. Trump administration in 2020 of the sovereignty of Rabat over Western Sahara did not change the position of the countries of the Western Mediterranean regarding the occupied territory. The humanitarian policy of France, Spain, Italy, and Portugal remains mainly favorable for the Sahrawis, but also in it, certain collisions are observed, provoked by the need to support stable economic and trade relations with Morocco.)

Тип файлу:	Стаття
Ключові слова:	окупація, автономія, асоціація, сахарці, фронт Полісаріо, торгівля, гуманітарна політика (occupation, autonomy, association, Sahrawis, Polisario front, trade, humanitarian policy)
Теми:	За напрямами > Політика
Підрозділи:	Навчально-науковий інститут міжнародних відносин та національної безпеки > Кафедра регіональних студій
Розмістив/ла:	заввідділу Наталя Денисенко
Дата розміщення:	07 Лис 2025 08:47
Остання зміна:	07 Лис 2025 08:47
URI:	https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/10235

Actions (login required)

Переглянути елемент