Матвійчук, М. (M. Matviichuk) (2021) Концепція пенітенціарної справи І. Малиновського (The concept of the penitentiary case of I. Malinowski). Юридичний науковий (№ 8). pp. 288-295.
Preview |
PDF
- Published Version
Download (525kB) | Preview |
Анотація
У статті розглянуто наукові праці академіка І. Малиновського з кримінального, судового та кримінально-виконавчого права радянської держави 20-х рр. XX ст. і виокремлено й цілісно представлено зацікавленому читачеві концепцію пенітенціарної справи вченого, відмінну від тодішньої державної своєю науковістю, поєднаною з особистим досвідом ув’язнення в різного типу радянських місцях ув’язнення, та гуманним змістом. До складників цієї політики академік, спираючись на історію та зарубіжний досвід, включав положення пенітенціарного закону, які мали б ставити за мету оборону держави від злочинності та були спрямовані на виправлення злочинців і пристосування їх до умов суспільного життя; про види місця ув’язнення, які мали б залежати від тяжкості вчиненого особою злочину та суспільної небезпеки самого злочинця, а також щодо роздільного ув’язнення підслідних осіб і засуджених, чоловіків і жінок, дорослих і неповнолітніх тощо, системи місць ув’язнення, зокрема, проти оборнської системи в частині спільного ув’язнення та мовчання, але за спільну працю та проживання кожного із в’язнів у своїй камері, проти пенсільванської системи одиночного ув’язнення, але за англо-ірландську прогресивну (поступову) систему, яка передбачає переведення ув’язнених на підставі їхньої належної поведінки і праці з в’язниці більш суворого режиму на менш суворий аж до дострокового звільнення з ув’язнення. До характеристик цієї політики вчений також відносив примусову працю та культпросвітню роботу в місцях ув’язнення як головні чинники виправлення злочинців та пристосування їх до трудового життя. Обов’язковим елементом пенітенціарної політики І. Малиновський також вважав матеріальне забезпечення в’язнів, не розкішне, але таке, яке б задовольняло елементарні людські потреби в’язнів щодо приміщень, тюремної архітектури, харчів та речового постачання, охорони здоров’я та медичного забезпечення, щоб в’язень виходив на волю здоровим, готовим до трудового співжиття. Також складником пенітенціарної політики, на думку вченого, була дисципліна в місцях ув’язнення – дисципліна розумно врегульована, свідомо дотримувана, така, яка б мала виправне значення для в’язнів. Наостанок характеристиками пенітенціарної політики він вважав управління місцями ув’язнення, централізоване в межах держави, але з елементами самодіяльності та колективності в управлінні кожним окремим місцем ув’язнення, а також патронат як громадський заклад, покликаний допомагати в’язням, що звільнилися на волю та потребують допомоги в грошах, житлі, влаштуванні на роботу тощо.
(In an article of the scientific works of academician I. Malynovskyi on criminal, judicial and criminal-executive law of the Soviet state in the 1920s the concept of a penitentiary scientist different from the then state one in its scientific nature, combined with personal experience of imprisonment in various types of Soviet places of imprisonment, and humane content is singled out and presented to the interested reader. The academician included in this policy, based on history and foreign experience, the provisions of the penitentiary law, which should aim to protect the state from crime and were aimed at correcting criminals and adapting them to the conditions of public life, the types of places of imprisonment should depend on the gravity of the crime committed and the public danger of the offender himself, as well as on the separate imprisonment of defendants and convicts, men and women, adults and minors, etc., the system of places of detention, in particular against the Auburn system, imprisonment and silence, but for the joint work and residence of prisoners each in his/her cell against the Pennsylvania system of solitary imprisonment, but for the Anglo-Irish progressive (gradual) system, which provides for the transfer of prisoners based on their proper behavior and works from a stricter prison to a less severe one, up to early release from prison. Among the components of this policy, the scientist also included forced labor and cultural and educational work in places of imprisonment as the main factors in correcting criminals and adapting them to working life. He also considered it a mandatory element of penitentiary policy to provide prisoners with material support, not luxurious, but one that would meet the basic human needs of prisoners in terms of premises, prison architecture, food and supplies, health care, and medical care, the prisoner was released healthy ready for cohabitation. The scientist also considered the discipline of places of detention to be an obligatory element of the penitentiary policy – a reasonably regulated, consciously observed discipline that would have a corrective value for prisoners. Finally, he considered such components of penitentiary policy to be the management of places of imprisonment, centralized within the state, but with elements of initiative and collectivity in the management of each place of detention, as well as patronage as a public institution designed to assist released prisoners and need of the help with money, housing, employment, etc.)
| Тип файлу: | Стаття |
|---|---|
| Ключові слова: | пенітенціарна політика, закон, місця ув’язнення, системи ув’язнення, примусова праця, культурно-просвітницька робота (penitentiary policy, law, places of imprisonment, systems of imprisonment, forced labor, cultural and educational work) |
| Теми: | За напрямами > Право. Юриспруденція. |
| Підрозділи: | Навчально-науковий інститут права ім. І. Малиновського > Кафедра кримінально-правових дисциплін |
| Розмістив/ла: | заввідділу Наталя Денисенко |
| Дата розміщення: | 22 Гру 2025 12:42 |
| Остання зміна: | 22 Гру 2025 12:42 |
| URI: | https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/10296 |
Actions (login required)
 |
Переглянути елемент |