Digital Repository of Ostroh Academy

Мовленнєвий код «Дев’яти оповідань» Дж. Д. Селінджера

Кульчицька, О. О. (O. Kulchytska) and Балог, Е. (E. Balog) (2015) Мовленнєвий код «Дев’яти оповідань» Дж. Д. Селінджера. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія «Філологічна» (Вип.51). pp. 245-247.

[img] PDF - Published Version
Download (320kB)

Abstract

Стаття присвячена питанню мовленнєвого коду «Дев’яти оповідань» Дж. Д. Селінджера. Мовленнєвий код потрактовується як спосіб дискурсу, що використовується усіма учасниками комунікації і є елементом вербального контексту. У художньому творі мовленнєвий код можна розглядати як єдність двох складових – зовнішньої комунікації (між автором і читачем на макрорівні комунікації) і внутрішньої комунікації (між персонажами твору на макрорівні комунікації); при цьому очевидно, що перша включає в себе другу.) У збірці оповідань Селінджера зовнішня комунікація набуває форм розповіді всезнаючого наратора або одного із персонажів. Всезнаючий наратор презентує події як сторонній споглядач, подаючи ряд окремих деталей як контекстне тло історії. Розповідь від першої особи більш емоційно забарвлена, хоча оповідач намагається об’єктивно презентувати події чи передати свій психологічний стан на той момент; він також висловлює оцінку, що нетипово для розповіді всезнаючого наратора. Одна із характерних рис зовнішньої комунікації «Дев’яти оповідань» – це широке використання імплікатур. Система внутрішньої комунікації у збірці Селінджера складна і різноманітна. Можна запропонувати такі критерії аналізу персонажного дискурсу: вік співрозмовників (дитина / дорослий), наявність / відсутність імплікатур мовчання або замовчування певної інформації, використання / відсутність брехні. Діти в оповіданнях Селінджера розмовляють «як діти» (розмовний стиль мовлення, перерване мовлення, перебивання співрозмовника, сконцентро- ваність на власних проблемах і неуважність до питань, що їх піднімає співрозмовник, небажання підтримувати розмову, іррелевантність, непослідовність) або «як дорослі» (використання високого стилю, роз’яснення, обговорення філософських і соціальних проблем). Діти часто використовують мовчання, але не вдаються до брехні; їх мовлення позбавлене імплікатур. Мовлення дорослих, навпаки, багате на імплікатури, вони можуть вдаватися до замовчуван- ня важливої інформації або до прямої брехні. (The article highlights the issue of speech code, a shared mode of discourse, as an element of verbal context in «Nine Stories» by J.D. Salinger. In the works of fiction, speech code may be regarded as a unity of two constituents – outer communication (macro-level communication between the author and the a reader) and inner communication (micro-level communication between characters), the former actually including the latter. In Salinger’s book, outer communication takes the form of a story told by the omniscient narrator or by one of the characters: the omniscient narrator presents the events through the eyes of an outsider providing important elements of contextual background; the first person narrations are more emotionally charged, though the narrator aims at objective presentation of facts and his own emotional state at a certain point; he also passes judgments, which is not typical of the omniscient narrator. The most noticeable feature of outer communication in «Nine Stories» is the use of implicatures.)

Item Type: Article
Corporate Creators: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Uncontrolled Keywords: Мовленнєвий код, контекст, мікрорівень / макрорівень комунікації, внутрішня комунікація, зовнішня комунікація, імплікатура (Speech code, context, micro-level / macro-level communication, inner communication, outer communication, implicature)
Subjects: by fields of science > General issues of linguistics and literature
Divisions: UNSPECIFIED
Depositing User: Галина Цеп'юк
Date Deposited: 31 May 2016 13:58
Last Modified: 31 May 2016 13:58
URI: http://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/4666

Actions (login required)

View Item View Item