Релігійні комунікації як об'єкт впливу масової культури: український контекст

Петрушкевич, Марія Стефанівна (2019) Релігійні комунікації як об'єкт впливу масової культури: український контекст. Doctoral thesis, Національний університет "Острозька академія".

PDF - Published Version Download (2MB)

Анотація

Феномен релігійної комунікації базується на
фундаментальних проявах людського існування: релігійній вірі, через яку людина сприймає світ, будує свої стосунки із соціумом та природою, знімає свої екзистенційні страхи; а також базується на комунікації – фундаментальному прояві людської сутності, через який людина підтверджує
не лише існування своєї свідомості, але й самої себе, уможливлює життя у спільноті та історичну пам’ять. Релігійна комунікація – своєрідний маркер основних ознак людини як унікальної істоти, і маркер змін, які відбуваються з
людством протягом соціокультурного розвитку.
Сучасна неоднозначна ситуація у якій перебуває людство, масовізація, розвиток інформаційних технологій, занепад/апогей розвитку культури – особливо гостро відображаються на способах та можливостях комунікації. Ці обставини, поряд із самобутніми характеристиками релігійної комунікації, визначають її обриси сьогодні. Актуальність дослідження релігійної комунікації пов’язана із зміною
релігійності під впливом найрізноманітніших факторів. Можна виділити дві основні, фактично, радикально протилежні, тенденції. З одного боку, релігійне життя ускладнюється за рахунок поділу релігії на дрібні і, значною мірою,
маловідомі конфесії, течії, напрямки, секти (відповідно і ускладнюється релігійне спілкування, особливо офіційне – чіткий поділ релігійної преси, телебачення, радіо на вузьку релігійну приналежність та відмова від авторитету
інших способів комунікації). З іншого боку, релігійність переходить на новий рівень – дедалі більша
кількість людей ідентифікують себе як релігійні загалом, без акцентування уваги на конкретній релігійній практиці. У цьому напрямку і релігійна комунікація стає позаконфесійною, еклектичною і безперечно масовою, що формально мало відрізняє її від світських зразків. Зараз учасником будь-якої релігійної комунікації є масова людина, яка
наділена цілою низкою специфічних характеристик, найперше описаних іспанським філософом Хосе Ортегою-і-Гасетом. Така людина користується масовою свідомістю та становить основу сучасного суспільства. Будь-який віруючий, чи то католик, буддист чи мусульманин свою релігійність пропускає
через призму масовості. Уся неоднозначність ситуації полягає у тому, що масова культура, будучи всеохоплюючою, призводить до розриву із традиціями, на яких фактично
віками базувалася будь-яка релігійна комунікація.
Така культура вирізняється репресивністю по відношенню до своїх носіїв. Вона тотальна, і це передбачає, що ознаки масовості присутні в усіх сферах людської життєдіяльності, навіть у конструюванні світогляду, віруваннях та
комунікації із божественним. Тотальність масової культури не оминає і масмедійну комунікацію. Іншим аспектом цієї культури є феномен консюмеризму – споживацтва.
У третьому тисячолітті комунікація стає товаром і впливовим способом маніпуляції. Саме під впливом масової культури мас-медіа перетворилися на економічний капітал, а комунікація на споживання. На жаль, подекуди і релігійна комунікація не може його оминути. Прагматизація духовної царини культури сприяє виникненню дуже цікавої тенденції: з одного боку, прояви культурної діяльності (і релігійної комунікації також) раціоналізуються; з іншого – масова культура сприяє
ірраціоналізації поведінки своїх носіїв, слідуванню інстинктивним бажанням. Усе це накладає свій відбиток на сферу релігійних практик та релігійної комунікації. Поки що такий виклик готові подолати не всі релігії/конфесії/церкви, що безпосередньо впливає на їх існування у світі, який
стрімко змінюється. Проте тотальність масової культури неможлива без всюдисущості масмедіа, які і поширюють ідеологію маскульту. Тому аналізуючи масову релігійну комунікацію обов’язково приходимо до поняття медіа-культури. Цей феномен став важливим після того, як технічні способи комунікації, особливо такі як нові медіа, почали замінювати міжособистісне спілкування, а навики опосередкованої комунікації, знання комп’ютерних технологій стали однією із
обов’язкових умов успішної комунікації. І з часом навіть у царині релігійного спілкування медіа-культура впевнено зайняла свою нішу. Звертаючись до теми релігійної комунікації в масовому суспільстві необхідно торкнутися нагальних проблем, що пов’язані із функціонуванням
суспільства, культури та людини в інформаційному просторі. Поза інформаційним середовищем сучасна культура не функціонує. Преса, радіо, телебачення, Інтернет, нові медіа є частинами мозаїки з якої складається картина релігійних мас-медіа. Вони відрізняються не лише способом передачі інформації, а й специфічністю тем, яким надають перевагу
та видами комунікації. Засоби масової релігійної комунікації переймають усі риси світських масмедіа, більше того, релігійні мас-медіа та їх способи маніпуляції ідентичні
світським. Особливості їх функціонування в інформаційному суспільстві та масовій культурі значною мірою залежать від особливостей та структури функціонування світських засобів комунікації, оскільки кожна соціокультурна
епоха формує свої специфічні способи комунікації, частково модифікуючи і використовуючи уже існуючі, або по новому їх інтерпретує. Також ці засоби комунікації стають причиною трансформації конкретної епохи, про це наголошувалося ще у Торонтській школі комунікацій. Сучасні мас-медіа лежать в підґрунті гегемонії/несилового примусу/панування у сучасному масовому суспільстві. І релігійні комунікації є
частиною цієї гегемонії, а особливості процесів у релігійній комунікації потрібно шукати в інформаційному, масовому суспільстві. Крім того, не слід забувати, що релігійні комунікації актуальні у соціальній та політичній сферах, мають вагомий вплив на психологічну взаємодію індивідів у суспільстві. Специфіка сучасної ситуації полягає у тому,
що немає чіткої градації політичного та приватного. Віра та її комунікативні прояви стають суспільною, а можливо і політичною позицією, тому аналіз релігійної комунікації у масовому суспільстві надактуальний. Саме це підштовхує використовувати різні підходи у вивченні зв’язку релігійної
комунікації із масовою культурою. А тема релігійної комунікації постійно знаходиться у полі наукових досліджень, але переважно стає об’єктом зацікавлення серед діячів релігійних організацій, у теологічних розмірковуваннях, а також у журналістській діяльності та з позицій технічних
характеристик мас-медіа. Філософське осмислення діяльності релігійних масмедіа, а ширше – масової релігійної комунікації стає об’єктом зацікавлення переважно закордонних науковців. Ще менше досліджень стосуються аналізу
релігійної комунікації у полі інформаційного, масового суспільства, соціальної філософії та академічного релігієзнавства. На основі аналізу наукової розробленості теми можемо стверджувати, що проблема впливу масової культури на розвиток релігійних мас-медіа та релігійної комунікації загалом не може вважатися вичерпаною, особливо щодо питань пов’язаних із рисами, смисловими межами, можливостями, характеристиками релігійних мас-медіа та їх впливом на віруючих.

Тип файлу:	Дисертація (Doctoral)
Additional Information:	Зайцев Микола Олександрович доктор філософських наук, професор
Теми:	За напрямами > Релігія Дисертації
Підрозділи:	UNSPECIFIED
Розмістив/ла:	бібліотека Алла Шевцова
Дата розміщення:	26 Чер 2024 12:40
Остання зміна:	26 Чер 2024 12:40
URI:	https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/8738

Actions (login required)

Переглянути елемент