Метапоетичний дискурс у кримських циклах Лесі Українки (Metapoetic Discourse in the Crimean Cycles by Lesya Ukrainka)

Вісич, О. (О. Visych) (2025) Метапоетичний дискурс у кримських циклах Лесі Українки (Metapoetic Discourse in the Crimean Cycles by Lesya Ukrainka). Alfred Nobel University Journal of Philolog, 2 (30). pp. 42-59.

[thumbnail of Metapoetic Discourse in the Crimean Cycles by Lesya Ukrainka.pdf]
Preview
PDF - Published Version
Download (532kB) | Preview

Анотація

Дослідження пропонує комплексний аналіз феномену метапоезії у творчому доробку Лесі Українки із фокусом на її кримських поетичних циклах. Мета студії – виявити та систематизувати різноманітні прояви метапоетичного дискурсу в ліриці Лесі Українки шляхом порівняльного розгляду двох кримських циклів: «Кримські спогади» (1890-1891) та «Кримські відгуки» (1897-1898), які відображають еволюцію автореферентних мотивів та прийомів у творчості поетки. Методологічна основа роботи сформована на засадах інтегративного підходу, що поєднує текстологічний аналіз, порівняльно-типологічний підхід, герменевтичну інтерпретацію та контекстуальне прочитання текстів Лесі Українки. Парадигма метапоетичних прийомів у творах Лесі Українки охоплює метафоризацію акту письма та постаті поета, за допомогою якої відбуваються осмислення природи власного творчого процесу, формування складної поетичної програми, жанрові експерименти. Суттєвим аспектом дослідження є виявлення інтертекстуальних вимірів метапоезії, що втілені в переході від гетерометапоетичних елементів у ранньому циклі до автометапоетичних структур у пізніших творах. Унаслідок аналізу встановлено, що в циклі «Кримські спогади» домінують безпосередні поетичні реакції на нові враження, тоді як «Кримські відгуки» демонструють глибокі рефлексії щодо феномену поезії та її призначення. Важливим вектором пізнішого циклу стає ретроспективна ревізія джерел натхнення та трансформація дитячих фантазій у метафорично насичені поетичні форми. Водночас Леся Українка фіксує миттєві осяяня, у яких зароджуються поетичні образи, а також відтворює лімінальні стани свідомости та фізичне самовідчуття, що стають невід’ємними компонентами її творчого процесу та впливають на характер метапоетичних конструкцій. Жанрова трансґресія кримських поезій проявляється в синтезі ліричних, епістолярних та епічних елементів, а також у складному розщепленні між біографічним автором та ліричним суб’єктом у поетичних текстах. У науковій студії суттєво переосмислено традиційне сприйняття кримських текстів Лесі Українки як суто подорожніх нотаток, продемонстровано їх глибинну метапоетичну природу та високий рівень авторської саморефлексії щодо творчого процесу. Методологічним внеском роботи є розширення теоретичної типології метапоезії через введення та обґрунтування нових аналітичних аспектів: дієгетичного дистанціювання, жанрової гри та лімінальних станів свідомости як значущих компонентів метапоетичного дискурсу.

Тип файлу: Стаття
Ключові слова: метапоезія, Леся Українка, кримські цикли, саморефлексія, метапоетичне мислення, творчий процес, жанр, модернізм
Теми: За напрямами > Загальні питання лінгвістики та літератури > Літературна критика. Літературні дослідження
Підрозділи: Навчально-науковий інститут соціально-гуманітарного менеджменту > Кафедра української мови і літератури
Розмістив/ла: заввідділу Наталя Денисенко
Дата розміщення: 05 Лют 2026 13:31
Остання зміна: 05 Лют 2026 13:31
URI: https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/10368

Actions (login required)

Переглянути елемент Переглянути елемент